Відображення волелюбності трудового народу в оповіданні «Дорогою ціною» II варіант

У XIX столітті основною темою в літературі було кріпацтво — найстрашніше лихо в житті нашого народу. Про тяжке життя кріпаків писав Шевченко, до цієї теми зверталась Марко Вовчок. Оповідання Коцюбинського «Дорогою ціною» теж про закріпачених селян, які більше не могли терпіти знущання панів, тому й тікали «туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю».

Остап народився кріпаком, але був вихований своїм дідусем у давніх козацьких традиціях — волелюбним і сміливим. Молодого хлопця вражала поведінка інших кріпаків: «... застромив... шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що...» Остап не такий. Його дідусь був свідком іншого життя, і в крові Остаповій палав волелюбний дух предків, який змушував його заводити мову проте, що час вже позбутися панського ярма. За ці слова, які дійшли до пана, кріпак змушений був залишити рідний край.

Разом з ним тікає в пошуках волі Соломія. Це дуже небезпечний крок, бо спійманих утікачів чекало нелюдське покарання, але «пісня волі... поривала... туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людей людьми».

Безліч випробувань довелось пройти Остапові й Соломії. Остап був тяжко поранений, потім опинився у турецькій в'язниці, з якої був один шлях — повернення до пана. Вірна Соломія була завжди поруч, поки знайшла у холодній воді Дунаю свою смерть, визволяючи коханого.

В кінці оповідання ми бачимо Остапа вільним. Та це гірка воля, куплена надто дорогою ціною. Ціна волі — страшні шрами на Остаповому тілі, його самотні роки, а головне — життя Соломії, яким вона заплатила за цю волю.

У своєму творі Коцюбинський яскраво показав безстрашність нашого народу, його волелюбні прагнення й готовність будь-якою ціною здобути собі волю, за яку «предки виймали шаблі з піхов або ставали до бою з кіллями та вилами...».

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар