Відповіді до теми: «Григір Тютюнник (1931 — 1980)»

1. Хто такий Григір Тютюнник?

У передмові до двотомника Григора Тютюнника Олесь Гончар писав: «Блис­кучим новелістом і повістярем увійшов у свідомість сучасного читача Григір Тю­тюнник». Статтю про нього було названо «Живописець правди».

2.      Що відомо про його біографію?

Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року у селі Шилівка на Полтавщині у родині селянина, що був репресований. Отож ріс він без бать­ка, а коли мати вийшла заміж, то жив із дядьком Филимоном на Донбасі. П'ять класів закінчив на станції Щотове Луганської області. Вчився російською мовою. А після війни знову прийшов до матері й закінчив Зіньківське ремісниче учили­ще на Полтавщині, бо там одягали і давали по сімсот грамів хліба на день. Так і врятувався з матір'ю від голоду. Після училища працював у Харкові слюсарем на заводі імені Малишева, але, захворівши на туберкульоз, повернувся додому, за шо й був відправлений у колонію на чотири місяці. Потім жив із дядьком на Донба­сі, звідти пішов служити у морфлот. З 1957 до 1962 р. навчався на філологічному факультеті Харківського університету.

3.      Коли почав друкувати свої твори Гр. Тютюнник ?

1961 року в журналі «Крестьянка» надруковане перше оповідання «В сумер- ки» російською мовою. Тоді ж він сам і переклав його українською й відтоді пи­сав українською.

4.     Яке відношення до Григора Тютюнника має автор роману «Вир» Григорій Тютюнник ? Це його брат по-батькові, старший за нього, народжений у першому шлюбі

його батька. Григорій почав друкуватися раніше. Під час армійської служби Гри­гора вони листувалися. Григорій певною мірою замінив йому батька, став його літературним учителем, допомагав матеріально і виховував, делікатно схиляючи брата до української мови. Вони стали справжніми друзями, а не тільки брата­ми по крові, і смерть Григорія 1961 року стала болісною раною у житті Григора.

5.     Які книги написав Григір Тютюнник?

Перша книга оповідань називалася «Зав'язь» і вийшла друком 1966 року у ви­давництві «Молодь». З 1963 року письменник жив у Києві і працював у «Літера­турній Україні», а згодом у сценарному відділі кіностудії імені Довженка, де ство­рює кіносценарій за романом свого брата «Вир». Працював також у видавництвах «Веселка», «Молодь», «Радянський письменник», «Дніпро». Окремими книгами вийшли збірки оповідань «Деревій» (1969), «Батьківські пороги» (1972), «Крайне­бо» (1975), «Коріння» (1976). За порівняно невеликий термін (20 років) Гр. Тю­тюнник створив п'ять повістей, до п'яти десятків новел і оповідань, нариси, ре­цензії і спогади про свого брата Григорія Тютюнника.

6.      Чи був відзначений преміями Гр. Тютюнник ?

Так, 1989 року за двотомник оповідань Гр. Тютюнник відзначений Державною премією імені Т. Г. Шевченка посмертно. За життя, у лютому 1980 року, Тютюн­ника нагороджено премією імені Лесі Українки за книги «Климко», «Вогник да­леко в степу». Ця премія присуджувалася за кращі твори для дітей.

7.      Чому життя Григора Тютюнника було таким коротким ?

Він вкоротив собі віку сам (принаймні така офіційна версія), стшюея це 7 бе­резня 1980 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

8.     Що було властиве прозі Тютюнника?

«Ніколи не працював над темою, — зізнавався письменник. — Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені». Ці слова вважають творчим кредо письменника. Бо головною ознакою його творів була щирість. Він і справді «Живописець правди».

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Вы можете пропустить чтение записи и оставить комментарий. Размещение ссылок запрещено.

Залишити коментар