Старий плакат-календар «Знай наших!» висить на стіні у кімнаті моєї бабусі. Серед багатьох історичних постатей України на плакаті і портрет Ярослава Мудрого: суворе, рішуче обличчя, одежа в бойових обладунках.
Який він, давній київський князь? Чому народ нарік його Мудрим? На ці питання дає відповідь Олександр Олесь у поезії «Ярослав Мудрий» з книги «Княжа Україна».
Поет розповідає нам про вольовий характер і розум князя Ярослава, який зміг після зруйнування «катом Святополком» міста і села відновити процвітання рідної землі:
І усю свою увагу Ярослав звернув на лад. І небавом Україна Зацвіла, як пишний сад.
Щоб забезпечити кордони Батьківщини, Ярослав Мудрий оженив та видав заміж своїх дітей за осіб королівської, князівської крові країн своїх сусідів:
І в Європі честю мали
Королі, князі, парі
Поріднитись з Ярославом,
Побувати у дворі.
Олександр Олесь описує всю пишноту, розквіт Києва, запровадження торгівлі, бібліотек, розбудову церков, будинків, мурів і взагалі державного устрою:
Але мудрість Ярослава
Вся була в його ділах,
У державнім будівництві,
Владі, устрою, в судах.
І хоч, як пише Олександр Олесь про Ярослава, «не тягла його війна», поет розкриває сміливість, волелюбність князя: Та ходив на печенігів І черкесів під Кавказ. Що на нашу Україну Нападали раз у раз.
Та найважливішим був заповіт Ярослава своїм дітям, і ось тут Олександр Олесь показує читачам істинну сутність ймення князя — «Мудрий»:
Не сваріться, жийте в згоді; Тільки мир збере усе, А незгода, наче вітер. Все по полю рознесе.
З болем поет відмічає, що «нащадки Ярослава» не виконали його заповіту, тому й своїми распрями себе «осміяли на весь світ».
Нам, сучасним українцям, близькі слова заповіту князя Ярослава. Хочеться побажати всім державотворцям, говорячи словами поета Олександра Олеся, «йти до спільної мети». Тоді в нашій Україні «все буде добре!»
