Викриття користолюбства в комедії «Сто тисяч»

Відомий український драматург Іван Карпенко-Карий усе своє життя прагнув служити рідному народові. Усі його твори написані з народних позицій, тому , мають дуже велику викривальну силу. Так, на суд читачів і глядачів драматург виставив негативні явища тогочасної дійсності, породжені розвитком капіталізму на Україні, зокрема хижацьку суть представників сільської буржуазії, новонароджених крамарів, лихварів та прикажчиків-капіталістів. У своїх п'єсах митець викривав і засуджував користолюбство, шахрайство, жадність, зміну людської свідомості і психології через жадобу до збагачення. Одною з перших п'єс Кар-пенка-Карого, що були присвячені викриттю цих явищ і рис характеру, є комедія «Сто тисяч».

Первинна назва цієї п'єси — «Гроші». Але вже зібравшись відсилати готовий твір до цензури, драматург вирішив, що назва «Сто тисяч» буде краще відповідати сюжету і задуму комедії, бо суть її не в тому, що значили гроші для головного героя Герасима Калитки, а саме в сумі в сто тисяч, яку сподівався придбати селянин за свої п'ять. Отже, основне у творі — показ і викриття жадоби до збагачення і користолюбства.

Герасим Калитка настільки захоплений бажанням грошей і всього, що може йому їх дати, що кожен його крок, кожна думка, побутові і моральні норми — все підпорядковано єдиній меті — збагаченню. Користолюбство настільки заполонило його, що він вже починає вдаватися до шахрайських махінацій, аби тільки розбагатіти ще більше. Навіть, коли йому запропонували нечувану справу — купити за п'ять тисяч сто фальшивих тисяч, він прагне ще більше нажитися на цьому. Замість п'яти він віддав Невідомому лише три тисячі. Але автор комедії нагадує відому істину: усі махінації й обмани, усі визискування й образи завжди повертаються до людини, яка їх вчинила. Маючи на меті викрити і осудити користолюбство, безглузду жадобу до збагачення, шахрайство, Карпен-ко-Карий покарав свого героя — залишив його обманутим: у мішку, де мали бути сто тисяч, він знайшов чистий папір.
П'єса Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» викриває і засуджує користолюбство і жадність до грошей, вчить нас бути чесними і не забувати про справжні цінності життя.

(2)

Іван Карпенко-Карий написав дуже цікаву п'єсу «Сто тисяч», у якій майстерно зобразив негативних героїв. За всіма вчинками головного героя п'єси Герасима Калитки стоїть користь, прагнення до легкої поживи.

Для Герасима не мають значення дружба або родинні стосунки, якщо мова йде про можливість заробити гроші. З цих міркувань він позичає гроші своєму кумові під великі проценти. Але й кум Савка нічим не відрізняється від Герасима. Щоб дістати грошей, він ладен запродати свою душу чорту: «.. .то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей».

Через користолюбство Герасим ладен одружити свого сина з дочкою багатія Пузиря, щоб мати ще більше грошей. Його не турбує, що Пузирівна не вміє готувати їжу: «...смачніше зваре, тим більше робітники з'їдять... Мені треба невістку з приданим, з грішми».

А коли він сам віддавав заміж свою дочку, то не додав за неї приданого. Через це «весілля перетворилося на бійку». Калитка навіть ніколи не випив за свої гроші, а чекав, коли хтось поставить могорич. Маючи коней, Герасим пропонує своїй дружині іти до церкви пішки, три версти туди і три версти назад. При цьому йому не жаль ні дружини, ні коней: дружині Бог дасть здоров'я, якщо піде пішки до церкви, а коні ще десять зайвих разів послужать у роботі, якщо в неділю вони відпочинуть вдома.

Герасим терпить у домі Бонавентуру — ледаря і шукача легкої наживи, сподіваючись, що той знайде в землі скарби і поділиться з ним.
Іван Карпенко-Карий у своїй п'єсі вдало показав, що користолюбна людина ніколи не здійснить свої мрії.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар