Викриття прислужництва в зазнайства в байці «Цуцик»

У дитинстві Леонід Глібов, слухаючи казки своєї бабусі, помітив, що у всіх звірів, як і в людей, є свої характерні риси і звички. Хлопець часто замислювався над тим, що і в казках є тварини добрі і злі, що і в звірів є свої царі і пани, які бувають жорстокими і безжалісними. Малий Леонід сприймав тварин як розумні істоти. Йому здавалося, що вони справді вміють думати і говорити. Тому й не дивно, що дорослий Леонід Глібов звернувся у своїй творчій діяльності до жанру байки, він населив свої байки тваринами і птахами, які насправді уособлювали людей.

Одним з таких творів, де діють тварини, в образах яких легко можна впізнати певні типи людей, є байка «Цуцик». У цій байці за допомогою контрастного зіставлення, що розкривається в діалозі двох собак — чесного трударя Бровка і панського прислужника Цуцика, Леонід Глібов викриває такі явища, як прислужництво, улесливість, паразитизм, пристосуванство. Автор засуджує хвалькуватих вискочок і панських прислужників, які забули про своє коріння, втратили почуття власної гідності, людської гордості, і заради подачок з панського столу ходять перед панами «повченому», на задніх лапках. До того ж, опинившись у панських горницях, ці підлабузники запаніли, стали зухвалими і чванливими, почали зверхньо ставитися до простих трудівників. Так, Цуцик, розповідаючи про своє життя, дорікає Бровкові, що в того хвіст у реп'яхах, а в нього — чистий, і «лапки сухенькі». А на зауваження Бровка, що колись і Цуцик щеням «замурзаний під лавою тинявся», панський прислужник, спесиво глянувши на Бровка, відповів:

...То колись було,
та загуло...
Дивись тепер і не рівняй малого!
Цуцик вважає себе розумним, бо зумів добре влаштуватися в житті. Він навіть хизується своїм вмінням «по-вченому » ходити і зовсім не замислюється над своєю справжньою сутністю.

Викриваючи у своїй байці такі людські вади, як лакейське прислужництво, улесливість, паразитизм, зазнайкуватість і хвалькуватість вишколених панських лакиз, Леонід Глібов висловлює своє гостронегативне ставлення до людей такого типу, при цьому він одночасно виступає на захист трудящої людини.

(2)

Однією з найцікавіших байок Леоніда Глібова є байка «Цуцик», у якій письменник викриває і гостро засуджує ледачих панських прислужників, яких у ті часи було дуже багато. Вони хотіли ласо жити і при цьому нічого не робити. Саме такий прошарок письменник показав в образі Цуцика, який розповідає дворовому псу Бровку про своє життя в панському палаці:

А от мені — хоч і довіку б так...
Жияу у горницях, на килимах качаюсь,
Жартуючи на сміх;
Частенько з панночками граюсь
І лащуся до них;
І м'яко спать мені, і ласо можна їсти,
І бігаю не в бур'янах.
Сухенькі лапки, хвостик чистий,
Не так, як твій, у реп'яхах...

Паразитичному укладу життя Цуцика автор протиставляє тяжке життя Бровка, який узагальнює всіх трудящих людей; Бровко день і ніч сумлінно працює на пана, але отримує за це лише погану їжу та побої:

Живу собі, бо треба жити;
Двір стережу і день, і ніч;
Всього доводиться терпіти,
Не так, як ти, панич;
Та ще к тому і їжа препогана,
Хлиснеш помий, коли дадуть,
А як не в лад загавкаєш на пана,
То ще й під боки натовчуть.

Виникає запитання: чому ж така несправедливість? За що Цуцик отримує все, що забажає, а трудяга Бровко не має нічого? І нарешті автор відповідає на це запитання вустами Цуцика наприкінці твору:

Дурний Бровко! Не розумієш, —
Звиняй, що так кажу, —
Я те роблю, чого ти не зумієш:
На задніх лапках я по вченому служу.
Отже, Леонід Глібов справедливо обурювався таким станом речей у суспільстві, викриваючи бездарних вискочок, які вміли лише вислужуватися, і виступав на захист безправних трудящих людей.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар