Викриття вад людського характеру в байці «Мірошник»

Леонід Глібов увійшов у літературу як талановитий письменник. Особливо ж його талант проявився у такому популярному жанрі, як байка.
Байка «Мірошник», на мою думку, надзвичайно оригінальна й дотепна. У ній письменник викриває «хазяйнування» поміщиків на прикладі одного з таких хазяїв — Хоми. Хома спокійно живе у своїй господі, ні про що не турбуючись. Аж ось трапляється лихо — вода прориває греблю. Автор не без іронії змальовує реакцію господаря млина:
Вода раз греблю просмоктала...
Ну що ж! Узять би й загатить.
Так ні! Мірошник спить та спить.

У такий спосіб автор не лише осміює, але й засуджує подібне господарювання, від якого лише збитки та занепад. Хома вважає, що річка все одно нікуди не дінеться, а тому не варто й поспішати лагодити греблю.
Думка про те, щоб виправити становище, приходить до недбайливого і ледачого мірошника аж тоді, коле вся вода сходить і зупиняє роботу млина:
Вода зійшла — колеса стали.
Злякавсь мірошник та й біжить
Притьмом до прірви, щоб гатить.

І знов письменник викриває вади Хоми, вводячи епізод з курями. Побачивши, що кури прийшли напитися води, він хапає палицю й б'є безвинних птахів:
Курей тим часом із десяток
Прийшло напитися води.
Уздрів Мірошник сих паньматок:
— Бач, капосні! — кричить, — куди!
Ще й ви сюди?! —
І зозла палицю хапає...

Ця сцена розкриває, наскільки Хома недалекоглядний, жадібний й дріб'язковий. Спочатку каже, що води стане на весь вік, а побачивши, що її п'є дрібна птиця, скаженіє і починає битися.
Чим же закінчується подібне «хазяйнування»? Хома зостався ні з чим, бо такі хазяї лише псують усе навкруги:
На світі є такі пани:
Без діла сотні всюди сують,
А за недогарок вони
Людей і лають, і мордують.
(Вони се так, бач, хазяйнують!..)
Та й диво, що у них
Хазяйство піде все на сміх!

Отже, основний зміст байки полягає у викритті поміщицького ладу з його марнотратством та безладдям.

(2)

Споконвічно людина прагнула вдосконалити світ навколо себе. Хотіла вона, щоб і люди навколо неї були кращими, і докладала для цього багато зусиль. Одним із найбільш дієвих засобів впливу на людей завжди була література, у якій у свою чергу хотілося б виділити такий жанр, як байка.
Байка — це один з найдавніших жанрів літератури, який у дотепній формі висвітлює негативні суспільні явища, вади людей тощо. І в залежності від того, що потрапляє в поле зору байкаря, це явище або нещадно викривається і засуджується, або висміюється. Дуже часто в байках викриваються і висміюються людські вади. І це викриття дає корисні наслідки, адже людина, прочитавши байку і посміявшись над нею, як правило, замислюється і намагається не бути схожою на героїв цього твору. А ще краще, коли людина пізнає в героєві байки себе і під її впливом змінюється. Але це в ідеалі. Однак саме про такий вплив своїх творів на людей мріяли байкарі всіх часів.

Певно, це ж з повною мірою можна сказати і про Леоніда Глібова, який у багатьох своїх байках викриває людські вади, причому письменник не розмежовує негативні риси характеру людини, породжені конкретними соціально-історичними умовами. Показовою в цьому відношенні є його байка «Мірошник».
У цій байці Леонід Глібов в образі героя твору Хоми-шрошника показує такі людські вади, як ледарство, надмірна безтурботність, байдужість. Дуже яскраво героя байки характеризує така фраза: «Хомі й за вухом не свербить». Викриваючи ці негативні риси характеру героя, автор досить тонко висміює байдужість тогочасних «мірошників»-кріпосників до стану справ у своїх господарствах. Виносячи присуд непрактичним господарям, письменник показує банкрутство поміщицьких господарств в умовах зростаючих суперечностей кріпосницької системи.

Зі змісту байки ми дізнаємося про нові риси характеру героя. Коли в млині «колеса стали», на зміну байдужості приходять страх і розгубленість, адже млин годував Хому. Та й тут він не може дати ради своєму господарству. Замість того, щоб налагодити роботу, він починає ганяти курей, що прийшли до річки напитися, бо «й так води немає». Урешті, він залишається і без курей, і без млина. Автору також боляче, що в той час, як кріпосники-«мірошники» прирікають господарства на занепад, вони ж «лають і мордують» за недогарок людей і «без діла сотні всюди сують».
У своєму творі Леонід Глібов не тільки викриває людські вади, він засуджує їх, показуючи, що таке «хазяйнування» призведе до занепаду багатьох господарств.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар