Викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи (за п’єсою «Сто тисяч») IV варіант

«Сто тисяч» — це один з найкращих сатиричних творів І. Карпенка-Карого. Автор викриває експлуататора, його нестримний потяг до багатства. Г. Калитка, головний герой комедії, володіє степами, має декілька економій, велику кількість різних управителів, які по натурі такі ж жадібні, як і їх хазяїн. У гонитві за грішми багатій раз у раз потрапляє у смішні обставини, а згодом опиняється у катастрофічному становищі.

Автор висміює страшну скупість Калитки, якого дратує навіть те, що робітники, мовляв, тратять час на обід. Він каже: «Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з'їдає і час гаїть».

Жадоба до збагачення зробила Калитку злим та деспотичним. І це виявляється не лише у його відношенні до робітників, але і до своєї ж сім'ї. «І замолоду з синяків не виходила, бий і на старість», — каже дружина Калитки на його погрози. Багатій деградує морально. Науку він вважає дитячою забавою, вчених — голодранцями. Його улюблена тема для розмов — гроші. Викриттю духовної нікчемності Калитки служить його груба та лайлива мова: «Та нехай їм чорт...», «бодай той Бонавентура сказився...» тощо.

Це є наскрізь сатиричний образ. Автор дошкульно висміює його безмежну любов до багатства: «Легко по своїй землі ходить. Глянеш оком навколо — усе

твоє! Там череда пасеться, там орють на пар, а тут зеленіє вже пашниця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші...»

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар