Викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи (за п’єсою «Сто тисяч») ІІІ варіант

Під час перебування І. Карпенка-Карого з дружиною у вигнанні в станиці Костянтинівський, він багато спілкувався з селянами. Одного разу, обідаючи в трактирі, драматург почув історію про те, як багатого мужика обдурили шахраї, продавши замість фальшивих грошей прості папірці.

Цей випадок був використаний автором, що вже давно хотів прилюдно осудити сільських багатіїв нового типу, у комедії «Гроші», або «Сто тисяч».

Головний герой драми Герасим Калитка показаний автором у розвитку. Цей багатий селянин все більше і більше відходить від загальнолюдських моральних норм, бо його засліплює жадоба до наживи. Мріючи купити землю панка Смоквинова, Калитка «не спить, не їсть», бо йому не вистачає п'ятнадцяти тисяч. Він жорстоко експлуатує наймитів, сердиться, що Мотря варить їм смачні страви, «бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з'їдять». За свого сина Калитка хоче взяти дівчину «з приданим, з грішми», а посватати наймичку Мотрю обіцяв, «щоб вона старалася на роботі». Членів своєї родини Калитка примушує працювати так само важко, як наймитів. Усе своє життя цей «невсипучий хазяїн» підпорядковує одній меті: «всю землю навкруги скупити! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає...». Остаточно засліплений жадобою, Калитка заради досягнення своєї мети іде на шахрайську махінацію.

У своїй сатиричній комедії «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий викрив корінні пороки суспільного ладу, який породжує жорстоких і ненаситних до наживи хазяїв, що заради грошей підуть навіть на злочин.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар