Вияв синівської любові до батьків, рідної землі (за творами «Батьківське поле», «Від серця поклонюсь») І варіант

З дитинства привчився М. Сингаївський шанувати хліборобську працю. Батьки прищепили йому любов до батьківського поля, трудівників-землеробів. Свої почуття до рідної землі поет висловив у віршах.

М. Сингаївський дуже поважає свого батька, який все своє життя присвятив праці на полі. Це поле уявляється поету якоюсь розумною істотою, можливо, воно навіть має багато людських якостей. Воно все чекає когось, «чує кроки господаря, чує дотик руки». Ріднею того батьківського поля є орачі, сіячі, жниварі — усі ті, «хто потом зросив його», «хто слухав його від роси — до зорі...»

Письменник прийшов працювати на поле хлопчиком разом з батьком. Та життя не стоїть на місці:

Батько якось надвечір,

Наче з поля, пішов із життя.

Він залишив синові у спадок свої думи-турботи, зерна-чуття, а також своє поле.

Усе поету знайоме у ріднім краю, у всьому він пізнає батьківський слід. Поле ніби зв'язане з батьком.

І хоча життя хлібороба пов'язане з тяжкою працею, хоч батьківське поле може дати врожай, тільки якщо його зросити потом, хочеться сподіватись, що син не схибить. І не перерветься зв'язок між поколіннями.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар