Якою я побачив рідну природу після прочитання віршів «Гей, рум’яні мої небокраї», «Хто в рідному краї…» II варіант

На уроці української літератури ми вивчали творчість нашого земляка — Володимира Сосюри. Він народився в Донбасі на станції Дебальцево. Завжди був закоханий у рідну землю з її мальовничими краєвидами: пірамідами териконів, гаями, вишневими садками. Вірш «Хто в рідному краї...» переповнений патріотичних почуттів. Ці почуття заволодівають і тобою, коли читаєш такі рядки:

Квітучих садів нахиляються віти...

Вона ж, як весна, молода!

В. Сосюра зображує промислово розвинені міста на фоні чарівної природи.

Хто в рідному краї тепло здобуває

з пластів у підземнім бою,

хто в полі ростить все нові урожаї,

той любить Вітчизну свою.

У вірші «Гей, рум'яні мої небокраї...» змальовується краса природи:

Гей, рум'яні мої небокраї,

ви, міста гомінливі кругом!

Читаючи поезію Сосюри, я сповнився гордістю за свою Батьківщину. Пишаюсь тим, що цей світ навколо мене — моя домівка!

Степи, безкраї та бурхливі, мов море. Неозоре небо, по якому біжать пухнасті хмарини. Золоте сонячне сяйво, якого вистачить на всіх. Де-не-де кучеряві гаї плескають собі в зелені долоньки. І височать над рівниною конуси териконів, стрімко зносяться вгору фантастичні споруди шахтних копрів. Усе це Донбас — моя мала батьківщина, яку так чудово опиcав Володимир Сосюра.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар