Із янголом на плечі
Старосвітська балада
Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.
Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя,
і жене його у спину
сірий маятник життя, —
щоб не вештав уночі, щоб по світі не тинявся
Віє вітер вировий,
виє Ірод моровий,
маятник все дужче бухка,
стогне янгол ледь живий,
а він йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:
янголе, не впадь з плеча.
За повір'ям, у людини на одному плечі сидить янгол, а на другому — чорт. Кожен із них схиляє людину на свій бік: зла чи добра. Мандрівник з янголом на плечі назавжди зробив свій вибір і дотримується його, хоч від утоми «стогне янгол ледь живий».
