Жар-птиця І. Жиленко

Жар-птиця

Сусідка моя — чарівниця —

годувала надвечір родзинками

у клітці золоту Жар-птицю

з очима — намистинками.

 

Одного разу сусідка не замкнула клітку — і пташка вилетіла на волю.

 

Летіла все вище, так гарно, так вільно,

як в найзолотішім, найкращім мультфільмі...

Дорослим і дітям

яснішали лиця...

 

Проте трьохсотлітня ґава, яка себе називала Павою (старезна, без ока, та ще й кульгава), вирішила, що Жар-птиця непристойно яскрава.

 

І вся вороняча орава

зчинила люту стрекотняву:

«Вона яскра-яскра-яскррава!

Таку чужу нескромну птицю

тримать годиться

тільки в клітці!»

 

Вже третій день — нема Жар-птиці.

І людям посмутніли лиця.

О, не сумуйте. її нема,

бо — розумієте? — зима.

Однак чарівна пташка зникла, бо застудилася й лікується.

 

Пішли на лад у неї справи.

І скоро знов злетить вона

на злість лихим, кульгавим ґавам,

на новорічну радість нам!

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар