Життєві переконання Джорджа Оруелла

Будет мир без бича и без ноши!

Пусть нам до него не дожить,

Все: гуси, коровы и лошади —

Будем свободе служить!

Дж. Оруелл

Він народився в 1903 році у Бенгалії, у шотландській аристократичній, але збіднілій сім’ї. З великими труднощами його влаштували в елітарну закриту підготовчу школу. Тут він уперше взнав, що закон життя — тріумф сильних над слабкими. І всередині його душі жив протест.

Пройшовши через всі іспити життя: війну в Іспанії, крах усього світлого, що його оточувало, — Оруелл залишився оптимістом. Оптимізм його заснований на декількох переконаннях: прогрес людства — не ілюзія; усякий репресивний режим таїть у собі свою відплату; прагнення до влади — не властивість людської натури, а наслідок конкуренції. Проте під час Другої світової війни відбувся злом, зображений у «Скотарні». Казка заснована вже на цілком інших началах: прогрес людства, можливо, лише наша ілюзія; можливо, існування репресивних режимів здатне ствердитися навічно; прагнення до влади, може, не ситуативна реакція, а органічна властивість людської природи.

І з’являється геніальна фраза, яка виражає структуру будь-якого тоталітарного суспільства: «Усі тварини рівні, але деякі тварини більш рівні, ніж інші». Людина, яка придумала цю химеру, це «чудовисько розуму» — будь-яких тварин, які не те щоб більші або сильніші, а немислимою уявою «більш рівні», — провела рису під століттями мріянь, проектів, трактатів, програм, художніх текстів, об’єднаних загадковим терміном «утопія». Цим вона дала оцінку будь-якого «походу до світлого майбутнього», заснованого на насильстві.

Звичайно, сатира «Скотарні» адресована цілком конкретній країні — Країні Рад. Оруелл бачив у ній наочне втілення своїх ідей. Проте він ніяк не міг розчаруватися в сталінізмі, тому що ніколи не був зачарований ним. Неологізми типу «гомо совєтікус» викликали в нього огидливість. Але міркування про «ціну прогресу», «тверезе і реалістичне відношення до насильства» своїх колег-соціалістів викликали в нього ще більший жах. Обидві ці ідеї яскраво відзначені у казці, адже тварини там — не які-небудь мутанти-франкенштейни — звірі. Безумовно, це — суто людські типажі, які проходять через м’ясорубку тоталітаризму.

Проте тут же можна бачити, не дивлячись на всю їдку гіркоту розповіді, як не дивно, віру в те, про що співають його тварини:

Скот домашний, скот бесправный,

Изнуренный маетой,

Верю, ждет нас праздник славный,

Век наступит золотой!

Все-таки він до кінця вірив у це.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар