Жорж Сіменон — адвокат людської долі

Жорж Сіменон, мабуть, єдиний письменник, якому довелося бути присутнім на відкритті пам’ятника своєму літературному герою.

У вересні 1966 року голландський видавець романів Сіменона А. Брюна вирішив поставити в Делфзейле, місці народження знаменитого комісара, пам’ятник. До того ж саме там розверталася і дія роману «Злочин у Голландії», який входить у серію романів про Мегре.

З 1929 по 1933 pp. із дев’ятнадцяти романів про Мегре, що відносяться до першого періоду, тільки в останньому прізвище комісара є присутнім у назві. Це невипадково. Мегре в цих творах ще виконує функцію поводиря. Розкриваючи злочин, він залишається лише свідком драми, а учасники її — інші люди.

Але значення Мегре в романах росте. Невипадково Сіменон усе більш докладно подає його читачам. У різні роки він розповість про головні епізоди особистої і службової кар’єри Мегре. Він поступово стає центральним героєм, чия біографія добре відома читачам. Яку героя «трудних» романів, у ньому концентрується ідейний і художній задум.

Характер Мегре розкривається в різних аспектах: в особистому житті, подоланні прикростей на службі і перешкод, що виникають перед ним у взаємовідносинах із людьми. Заради встановлення істини він діє нерідко всупереч сильним світу цього. Ніхто не змусить його піти на поступки перед совістю. Від роману до роману характер Мегре увесь час змінюється і збагачується, у ньому усе більше починають переважати риси, властиві уважному лікарю або тонкому психологу.

Сіменон розширює сферу діяльності комісара, уводячи його у вищий світ, у кулуари міністерств, контори значних буржуа, у середовище аристократичної богеми і «золотої молоді», на модні курорти — приміром, острів Поркероль (роман «Мій друг Мегре» (1949 p.). У цих романах викриваються моральна убогість, аморальність і безсердечність тих, кого називають «вершками суспільства».

В романі «Мій друг Мегре» — це власниця яхти місіс Еллен Уілкокс, світський ледар, який живе в неї на утриманні, злодій Филип де Мерикур, холодний, розважливий цинік, художник де Гриф, про якого Мегре справедливо говорить, що йому приємніше мати справу з фаховими злочинцями. Комісар безпощадний до привілейованих порушників закону, які думають, що гроші і влада гарантують їм безнаказаність, і робить усе можливе, щоб полегшити долю простих людей, які виявилися на краї безодні. Усе частіше в словах Мегре буде звучати гірке визнання обмеженості своїх прав і можливості домогтися справедливості. Це викликає в нього болісні міркування і тугу про час, коли він зможе піти на відпочинок. І цьому бажанню призначено було здійснитися.

У 1973 році Сіменон прийме рішення романів більше не писати, пояснюючи це станом здоров’я. Проте популярність серії «Мегре» залишається незмінною й у наші дні. Пояснити її, певне, можна тим, що в образі Мегре ще в 30-ті роки втілилася мрія «маленької людини» про мудрого і сміливого захисника, адже саме в той період маленька людина стає першою жертвою тяжких наслідків економічної кризи 1929 року і початку активних дій фашизму на Заході. Такий герой, як комісар Мегре, який вийшов із народного середовища, не міг не завоювати любов і довіру читачів багатьох країн. За словами Сіменона, «Мегре така людина, яку кожний хотів би мати своїм другом». Він любить і шанує людей, і люди це відчувають... якби Мегре не був у своєму роді надією для інших... напевно, про нього не читали б в усьому світі, навіть ті, хто практично не має своєї літератури. Я не бачу іншої причини.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар