Зображення великої батьківської любові в поезії «Синові» II варіант

Вірш Максима Тадейовича Рильського «Синові» написано як спогад про сина, коли той був маленьким.

Це монолог-спогад. Батько згадує про розмову з сином, коли хлопчик «був іще малий котигорошок». В дитини спитали, ким вона хоче бути, коли виросте. І «малий котигорошок» відповів дуже серйозно: «Людиною». Поет захоплюється розсудливістю малої дитини, людяністю свого сина, його мудрістю:

Яку пораду чи пересторогу

Я кращу дам, ніж дав собі ти сам?

Далі він, ніби в розмові з сином, дає синові пораду-заповіт:

Будь вірний слову..

Хай веселить тебе любов і праця.

І хай у час останній свій про сина

Спокійно я подумаю: людина!

Батько висловлює надію на те, що йому вдасться виховати у свого сина кращі риси характеру, що син справді виросте людиною з великої літери. І батько перед смертю згадає це, як найбільше своє досягнення. Коли читаєш цей вірш, розумієш, що не тільки до свого сина звертався поет. А до всіх синів і дочок, щоб виростали гідними зватися людьми.

У словах Максима Тадейовича Рильського чути глибоку мудрість — митця й батька. Автор добре розуміє призначення людини у світі. Видатний український поет здатен, на мій погляд, відповісти на найскладніше питання: у чому ж полягає сенс людського життя?

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар