Зображення величі і краси козацької звитяги у творчості Т.Г.Шевченка (2)

Не так багато поетів вплинуло на формування національної свідомості українців, як вплинув Т. Шевченко на духовний розвиток України, формування національної свідомості. Поезія митця навчила його сучасників пізнавати і засуджувати несправедливість у суспільстві. Шевченків «Кобзар» — найволелюбніша книга усіх часів. Воля, прагнення до неї звучать з кожної її сторінки.

Улюбленими героями Великого Кобзаря були народні богатирі, повстанці-гайдамаки, козаки-запорожці, що обороняли свій рідний край, були носіями народної правди і честі.

Саме про повстанців, про часи Коліївщини розповідається в його поемі «Гайдамаки». Це поема полум'яного й грізного народного гніву, народженого одвічною соціальною і національною несправедливістю:

Замучені руки

Розв'язались — і кров за кров,

І муки за муки!

Повстанці палко прагнуть визволення. Шевченко змальовує сильних, мужніх людей, які піднялися на захист Батьківщини, рідного краю від польських панів-поневолювачів. Це «орли», що злетілися на заклик України.

Величні й прекрасні герої поеми: Гонта, Залізняк, Ярема. Забувши про особисте, стає набік повсталого народу Іван Гонта. Максима Залізняка гайдамаки називають батьком, бо він турбується про кожного знедоленого і прагне волі для України. Ярема — самий бідний представник всього населення. Він мріє про справедливу гетьманську владу, героїчно бореться за здійснення своїх прагнень.

У кожному рядку твору відчувається могутність, масовість гайдамацького повстання:

Як та хмара, гайдамаки

Умань обступили

Опівночі; до схід сонця

Умань затопили...

Митець підкреслює в поемі глибоко повчальний сенс Коліївщини:

Слухайте ж, щоб дітям потім розказать,

Щоб і діти знали, внукам розказали,

Як козаки шляхту тяжко покарали

За те, що не вміла в добрі панувать.

Теми козацьких походів поет торкається і в поемі «Гамалія». Головний герой її — Гамалія — узагальнений образ козацького ватажка, військо якого з веселою піснею іде визволяти братів з неволі:

Реве гарматами Скутара,

Ревуть, лютують вороги;

Козацтво преться без ваги —

І покотились яничари.

Читаючи ці рядки, проймаєшся повагою до своїх предків, героїчного минулого своєї країни, відчуваєш всю велич і красу козацької звитяги.

Про виступ козаків у морський похід на Царград читаємо у вірші Кобзаря «Іван Підкова». Поет змальовує в ньому часи, коли в Україні «ревіли гармати», коли запорожці «вміли панувати».

Про перемогу козаків над військом польської шляхти у 1630 році під Переяславом оповідає нам поема «Тарасова ніч». Головний герой твору — славний козак Тарас Трясило, якого Т. Шевченко оспівує особливо натхненно:

Обізвавсь Тарас Трясило

Віру рятувати,

Обізвався, орел сизий,

Та й дав ляхам знати!

Поет захоплювався козаками, захисниками України, вірив, що пам'ять про нихжитиме вічно в думах, піснях, у творах кобзарів:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Так, дійсно, слава України — це «козацька слава». І ми, нащадки славних запорожців, повинні знати своє героїчне минуле, пам'ятати про ратні подвиги своїх предків. Саме таку мету ставив перед собою Великий Кобзар, зображуючи велич і красу козацької звитяги у своїй творчості.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар