Зв’язок балади Т. Шевченка «Тополя» з народнопісенною творчістю

Багатогранною і яскравою є творчість видатного українського поета Тараса Шевченка. Недаремно його називають народним співцем, адже його творчість тісно переплітається із народною, з якої він черпав образи і тематику своїх творів. Його вірші дуже схожі на народні балади, пісні та думи. Такою, зокрема, є його балада «Тополя», у якій змальовується трагічна історія кохання дівчини, що від суму за своїм коханим перетворюється на тополю.
Глибокі корені має образ тополі в народній творчості. Це символ знедоленого кохання дівчини, яка від жалю і суму перетворюється на тополю. Таке нещасливе кохання і змальовує Шевченко у своїй поемі. Полюбила щирим серцем дівчина молодого козака. Але долі судилося розлучити їх. Поїхав козак на війну і загинув. Дуже боліло серце героїні за своїм нареченим:

Якби знала, що покине, —
Було б не любила:
Якби знала, що загине, —
Було б не пустила...

Стара мати жаліла свою доньку. Відчувала вона, що козак не повернеться, і засватала доньку за багатого старця. Але не багатства хотіла дівчина. Краще їй було померти, ніж жити з нелюбом:
Не хочу я пановати,
Не піду я, мамо!
Рушниками, що придбала,
Спусти мене в яму.

Дізнатися про свою долю пішла героїня до ворожки. Жінка знала, хто до неї прийде. Дала вона нещасній чарівного зілля, яке мало допомогти дівчині. Три рази випила вона у місячну ніч зачарованого напою. 'Але не побачила дівчина вороного коня милого, не обійняв її наречений. Перетворилася вона на струнку одиноку тополю, яка вічно виглядає свого коханого серед поля.

(2)

Для ранньої творчості Тараса Шевченка досить характерним був жанр балад, у яких автор використовував багатющий матеріал з усної народної творчості. Балада завжди була одним з улюблених видів словесної творчості українського народу. Вони виникли як пісні до танцю. Але поступово словесний текст разом із мелодією відокремився від таццю, і балада стала одним із видів народних пісень, у яких зображувались героїчні або незвичайні фантастичні події переважно трагічного характеру.

Шевченківська балада «Тополя» ввійшла у перше видання «Кобзаря» і має багато спільного з народнопісенними творами цього жанру.
У «Тополі» Т. Шевченка дуже майстерно показані страждання молодої дівчини, яка побивається за своїм коханим, що не повернувся з походу. Як відомо, в основі народної балади також лежить відтворення почуттів головних героїв, викликаних певними подіями, найчастіше драматичними. У «Тополі» такими подіями є загибель коханого та наміри матері одружити доньку із старим нелюбом:
Полюбила чорнобрива Козака дівчина.
Полюбила — не спинила,
Пішов та й загинув...
...мати не спитала,
За старого, багатого
Нищечком єднала.
«Іди, доню, — каже мати, —
Не вік дівовати.
Він багатий, одинокий —
Будеш пановати».

Напруження збільшується, коли дівчина приходить до ворожки за порадою. Ворожка дає чарівного зілля, яке має допомогти дівчині подолати тяжке лихо. У цьому епізоді відбилися споконвічні вірування народу у ворожбу, у надприродні сили, у магію зілля:
Твою долю, моя доню,
Позаторік знала,
Позаторік і зіллячка
Для того придбала.

Найбільш напружений момент у творі — перетворення дівчини на тополю — ще більше показує спорідненість народної балади й шевченківської «Тополі». Адже найпоширенішим мотивом у баладах є перетворення людини на рослину, тварину або птаха. У творі Т. Шевченка відбиті первісні вірування людей у можливість переселення душі людини в рослину:

Зілля дива наробило —
Тополею стала.
Не вернулася додому.
Не діждала пари;
Тонка-тонка та висока —
До самої хмари.
Отже, балада «Тополя» Тараса Григоровича Шевченка є яскравим прикладом того, що один із основних жанрів народнопісенної творчості — балада — став невід’ємною частиною української літератури.

(3)

Традиції української народної творчості підтримували багато письменників. Використовував їх у своїх поезіях і Шевченко. Одна з його балад — «Тополя» — наскрізь пронизана народнопоетичною творчістю.
Звернемо увагу хоча б на жанр твору — балада. Загальновідомо, що цей жанр бере витоки з фольклору, адже саме в ньому він сформувався.
Одним із прийомів, що часто використовується в народній творчості, є тавтологія, тобто повторення окремих слів чи рядків. Цей прийом досить часто використовує Шевченко, особливо в «Тополі»:
Якби знала, що покине,—
Була б не любила;
Якби знала, що загине, —
Була б не пустила...

Крім того, використовуються сюжетні елементи, властиві народним баладам: розгублена дівчина звертається до бабусі-ворожки, випиває зілля, наділене чудодійними властивостями:
Ось на тобі сего дива!
Піди до криниці;
Поки півні не співали,
Умийся водою.
Випий трошки сего зілля —
Все лихо загоїть.

У народних творах часто спостерігається елемент перетворення молодої дівчини на тополю чи калину. Так само і в цій баладі, де Шевченко звертається до народної традиції перетворення жінки на струнку тополю:
Зілля дива наробило —
Тополею стала.
Не вернулася додому,
Не діждала пари...

У своїй баладі «Тополя» Тарас Григорович Шевченко звернувся до художніх традицій народнопоетичної творчості. Письменник талановито використав фольклорні елементи, що надало його твору особливого й неповторного колориту.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар